Завантажте додаток для Android
Встановити
Завантажте додаток для iOS
Встановити
Scroll to top

Як брати закрутили кульку


Alphateka - 02.01.2020 - 0 comments

Бувало таке, що конкуренти не робили моніторингу. Бувало так, що оба-два вирішували, що вони живуть у вакуумі і зовсім не дивилися по сторонах. Деколи їм щастило.  Деколи – ні. Про важливість моніторингу – ця стаття. Всі матеріали для неї ми зібрали за допомогою системи моніторингу ЗМІ України Alphateka. Система Alphateka, крім того, що відслідковує усі публікації за заданою темою, ще й знаходить усі згадки по ключових словах, на відміну від простого пошуку Гугл, який дасть десять посилань, та й усе. Шукати матеріали для статей з нею – дуже легке і приємне заняття. Спробуйте самі, безкоштовно завантажуючи мобільний додаток для iOs чи Android.

У 1943 році з пароплаву, що прямував з Європи, на берег Аргентини  висадились два брати Ладіслав та Георг Біро. Маючи 10 доларів на двох та нестримну жагу у серці угорські брати відправилися підкорювати світ. Цьому передувало декілька важливих подій. Взагалі, наша історія почалась набагато раніше, а конкретно у той день і час коли 18-річний Ладислав Біро демобілізувався з угорської армії.

Цей енергійний юнак перепробував усе, що тільки можна: вивчав медицину, мистецтво, захоплювався гіпнозом, але жодна з професій не зацікавила його настільки, щоб стати спеціальністю. Газетною справою він зайнявся випадково. У 1935 році Біро видавав невелику місцеву газету і чистою ненавистю ненавидів свою авторучку: чорнило витікало на газетний лист, який вбирав рідину, як губка, а кінець пера рвав в цьому місці папір. Загалом, виходив не напис, а фіолетова багнюка.

Навіть на першокласному папері залишалися клякси, а на пальцях і на одязі Біро постійно красувалися чорнильні плями. Тоді Ладислав покликав брата Георга, хіміка по професії, і брати Біро почали розробляти нові авторучки. Після випробування десятків конструкцій брати Ладислав та Георг, не знаючи, що до них вже було зроблено 351 спробу, винайшли кулькову ручку. 

Бачите? Вони не користувалися моніторингом. Як би ж вони мали таку систему, як Alphateka, вони б одразу ж з’ясували, що сподіватися на земне тяжіння – то велика помилка. За лічені хвилини Alpahteka підказала б, що треба використовувати капілярний принцип, що дозволяє писати під різноманітними кутами. Але усе це було ще в майбутньому. У тому майбутньому, в якому живемо ми з вами. Тож не вагаючись замовте 7 діб безкоштовного Демо періоду і ми навчимо вас моніторити дійсно важливі речі. 

Якось під час відпустки, знаходячись на березі Середземного моря, брати заговорили про свій винахід з приємним, літнім паном. Вони показали ручку, що з якогось дива прекрасно писала, і вона йому сподобалась. Виявилось, що цей пан був тодішнім президентом Аргентини, Аугусто Юсто. Він запропонував братам Біро побудувати в його країні фабрику кулькових ручок. Ось так їх занесло до пампасів, гаучо та лам, де одразу ж, наступного року їх чекало грандіозне фіаско, з причини, що ми згадали раніше –  відсутність моніторингу патентів. Цілий рік брати розробляли капілярну конструкцію і в 1944 випустили в продаж в аргентинських магазинах нову модель. Проте розходилися ручки аби як. Врешті-решт у братів закінчилися гроші, і виробництво довелося зупинити. Але їм на допомогу прилетіли військові льотчики США. Пілоти ВПС, що часто бували в Аргентині під час війни, зробили для себе відкриття, що аргентинськими ручками можна писати від низу до верху на будь-якій висоті і їх не треба часто заряджати. Держдепартамент США спробував запропонувати американським фабрикантам виготовляти такі ж ручки. 

Американська компанія “Эберхард Фабер” спробувала монополізувати ринок і заплатила 500 000 доларів за права на виробництво кулькових ручок! Це був грандіозний успіх –  брати вперше отримали прибуток за свій винахід. Приблизно в цей же час мешканець Чикаго на ім’я Мільтон Рейнолдс теж зіткнувся з ручками Біро в Аргентині. Він повернувся в США і з’ясував, що такого типу ручки були вже запатентовані Джоном Д. Лаудом і іншими американцями, але термін дії їх патентів на той час збіг. Тому він вирішив, що може, нічого не побоюючись, скопіювати конструкцію Біро.

Тут ми хочемо зробити ще одну зупинку і звернути вашу увагу на те, що Рейнолдс, проводячи патентний пошук, не мав гадки, що Біро продали свої права “Эберхард Фабер”. Це йому вийшло боком. До конструкції треба було внести зміни. Ручка виявилась такою ж самою, але ж на копійочку не такою. Як результат- він продукував барахло. Бо не моніторів.  

По первах усе йшло дуже добре і Рейнолд продавав кулькові ручки за 12 доларів 50 центів через нью-йоркський універмаг Гімбельса. Новинка притягнула увагу. Гімбельс продав усю партію в перший же день, усі 10 000 ручок! 

Та все ж одна проблема залишалася: незважаючи на галас  навколо новинки, ручки працювали поганенько: вони підтікали, згубивши немало важливих документів і відмінних сорочок. Крім того, в них пересихало чорнило. Об’єм продажу почав повільно повзти вниз. Наближалося закономірне фіаско.

З-за океану була ще пара очей, що дуже уважно моніторила увесь процесс. Ця пара  належала Марселю Біш (Bich), що жив у Франції і був фабрикантом пір’яних ручок та письмового приладдя. Він уважно спостерігав усі хвилі популярності кулькових ручок. Біш чітко усвідомлював, що стане королем ручок, якщо зможе створити надійну кулькову ручку і знизити її вартість. 

Зробивши широкий моніторинг –  знову цей моніторинг, бачите? Без нього нікуди! – Біш купував патент у братів Біро і лише у 1952 році випустив у світ дешеву шестигранну ручку з прозорого пластика, що писала м’яко, не підтікаючи і не засихаючи. Потім промоніторивши  ринок, Биш зрозумів, що зі своїм ім’ям йому в Америці не пробитися і спростив його до BIC. 

Вже пройшло 67 років, а результат вправного моніторингу кулькова ручка ВІС  до цього дня є основним продуктом компанії. Тож у ці новорічні години ми хочемо побажати вам бути щасливими, багатими, пильними, а допоможе вам у цьому система моніторингу Alphateka.

З Новим Роком ! 

Related posts